Пояси Українських Карпат

Як і інші компоненти одягу, ткані пояси-крайки типові для західних і східних слов’ян, сусідніх неслов’янських народів – молдаван, румунів, угорців. В науковій літературі існує обгрунтована думка, що старовинні слов’янські крайки були плетені, а ткані з’явилися значно пізніше.

Як елемент чоловічого і жіночого національного костюма пояси здавна побутували у росіян під назвою «опояска», «кушак», у білорусів – «пояс», «дяга», в українців – «крайка», «байор». Широко розповсюджені вони були і на території Українських Карпат. Чоловічі вовняні пояси переважно набагато ширші, ніж жіночі, стриманіші за орнаментально-композиційним і кольоровим рішенням.

Continue reading “Пояси Українських Карпат”

Жіночий поясний одяг українців Карпат

В українців Карпат здавна відомо кілька локальних різновидів поясного вбрання. Одним з найбільш старовинних його типів є гуцульський незшитий поясний одяг – запаски і горбатки або опинки. В поєднанні з іншими компонентами одягу вони створювали локальну своєрідність українського одягу. Бойківське і лемківське поясне жіноче вбрання складається з вибійчаних спідниць та вишитих фартухів.

Continue reading “Жіночий поясний одяг українців Карпат”

Тканини для одягу у Карпатах

Художні якості тканин формувались у процесі еволюції, осмислення і узагальнення набутого виробничого досвіду. Поступово відшліфовувались технологічні і художні якості тканин, що розвивались в єдності і взаємодії з іншими видами народної творчості – вишивки, художньої обробки дерева та ін. Традиційна основа вдосконалювалась, вбирала в себе все найбільш цінне, обумовлене матеріалом, методами його обробки, традиціями, умовами життя і побуту народу та вимогами функціонального призначення.

Continue reading “Тканини для одягу у Карпатах”

Традиції народного ткацтва в Карпатах (частина перша)

Ткацтво – один з традиційних видів народної творчості, невід’ємна частина сучасної культури українського народу. Задовольняючи практичні та естетичні потреби, художньо оформляючи побут людей, вироби художнього ткацтва разом з іншими видами декоративно-прикладного мистецтва виступають важливою складовою частиною комплексу ідейно-емоційних засобів формування предметно-просторового середовища, в якому живе, працює, відпочиває людина.

Continue reading “Традиції народного ткацтва в Карпатах (частина перша)”

Традиції народного ткацтва в Карпатах (частина друга)

Як було зазначено у попередній статті, художнє ткацтво населення Українських Карпат – як традиційне, так і сучасне – представляє собою яскраве самобутнє явище. В ньому отримали найбільш повне втілення традиції багатовікового досвіду виготовлення тканин, регіональна специфіка яких в даний час створює етнографічну своєрідність тканих виробів окремих центрів, виявляється в творчій практиці народних майстрів і професійних художників.

Continue reading “Традиції народного ткацтва в Карпатах (частина друга)”

Карпатські ліжники – історія і сьогодення.

Ліжники – товсті вовняні вироби з рельєфною поверхнею та довгим пухнастим двостороннім чи одностороннім ворсом. В різних районах України їх називають по різному: «джерги», «покрівці», «наліжники». Ще з давніх часів ліжники мали широке застосування у щоденному домашньому побуті: ними застеляли постіль, піч, припічок, лавицю, ними накривалися. У старовину ліжники використовували одночасно і як простирадло, і як ковдру. Найчастіше ліжники мали довжину 4-5 м. Однією з особливостей карпатських ліжників є те, що їх складали вдвоє по ширині, зшиваючи поперечний і частину поздовжнього краю. Кінець, зашитий у вигляді складеного мішка, служив для утеплення ніг. Ліжниками взимку застеляли сидіння на санях, в бричках, а влітку на возах. Ліжниками взимку накривали коней. Ліжники були й окрасою інтер’єру: їх розвішували на дерев’яній жердині над ліжком, підкреслюючи цим добробут, вони були яскравим кольоровим акцентом в інтер’єрі небіленої дерев’яної хати.

Continue reading “Карпатські ліжники – історія і сьогодення.”